У гості до Тараса
МГО „Волинське братство” за підтримки філіалу Злученого Українського Американського Допомогового Комітету в Україні організувало з 21 по 23 травня 2012 року поїздку дітей-переможців конкурсів „Ми-волиняни” та „Іду з дитинства до Тараса” до міста Києва та на Тарасову гору (м. Канів), серед яких були і вихованці БДЮТ.
Відгуки про цю поїздку пропонуємо нижче:
Тетяна Лотоцька, переможець обласного конкурсу „Срібні дзвіночки”, 2012 р.:
„ Коли мені запропонували 3-денну поїздку у м. Київ та м. Канів, то радості не було меж. По-перше, я дуже люблю подорожувати, по-друге, тішило те, що я їду, як доросла, по-третє, давно мріяла побувати в місті Каневі, на Чернечій горі, там, де спить наш Кобзар. Як мені заздрили мої однокласники! А я їм сказала, що треба розвивати свої таланти і тоді, напевно, і їм щось подібне запропонують, і їм посміхнеться фортуна.
Погода була чудова, тому було комфортно спостерігати пейзажі за вікном автобуса, коли ми їхали в Канів. Дякую організаторам, бо вони добре подбали про нас, і навіть про сухий пайок, який був досить доречний, як смачний обід. Я всю дорогу розспівувалась, бо хотілось подарувати свою пісню Кобзарю. Так було приємно, що ми всі були у вишиванках, настрій був піднесений, ми всі хвилювались. Піднімаючись сходинками до пам’ятника, я думала, що піднімаюсь до чогось важливого у своєму житті. Дуже була вражена краєвидом, який розкрився переді мною. Аж подих перехопило від побаченого: внизу був Дніпро, такий великий і неповторний, як у Тарасових віршах. Я чула, що Чернеча гора захоплює, але це справді було неповторно. Далі музей, в якому присутня постать Великого Тараса – у документах, речах, у всьому.
Нехай всі люди, які працюють у організації „Волинське братство”, знають, які ми вдячні за цю поїздку. Я розумію, що не всі діти змогли б тут побувати, бо для багатьох це дорого. Як добре, що є спонсори, які дарують нам, дітям, такі подарунки.
Я вже два рази була в Києві, але кожен раз щось нове відкриваю для себе. Так було і на цей раз. Хотілося співати, танцювати, щоб всі знали, як нам чудово.
Дещо стомлені ми повернулись додому, але з гарним настроєм і бажанням розповісти усім про нашу поїздку. Дякую організаторам! ”
Софія Бондарук, переможець обласного конкурсу малюнків „Я хочу жити в якісному світі”, 2012 р.:
„ Хочу поділитись своїми враженнями про поїздку до міста Канева та міста Києва, які відбулися 21-23 травня 2012 року. Сама я живу в невеличкому селі Марковичі, що знаходиться у Горохівському районі Волинської області. Так сталося, що я ще ніколи нікуди так далеко від рідного села не від’їжджала. Мій маршрут завжди один – у школу-гімназію, а потім на заняття у гуртки в Будинок Дитячої та Юнацької Творчості, що є у місті Горохові. Тому запрошення їхати так далеко мені принесло дуже багато і хвилювань, і приємностей. В 13 років я самостійно, без батьків, разом із своїми ровесниками побувала у двох найбільших святинях нашої країни.
Що мені сподобалось? Буквально все: гарна погода, чудова компанія однолітків, романтика в поїзді, харчування, але найбільше – екскурсії. Ми небагата сім’я, тому така поїздка була б мені не по кишені. Я і мої батьки вдячні організації „Волинське братство” за те, що подбали про матеріальну сторону, що все було безкоштовно. Це дуже приємно.
Після цієї поїздки я зрозуміла, як мало я ще знаю, як мало я ще бачила. В мене виникло бажання написати собі невеликий життєвий план, в який включити і те, що я маю прочитати, і що пізнати, і де побувати. Стоячи на високій кручі, де є памʼятник Т. Г. Шевченку, я гордилась тим, що я є українка, милувалась Дніпром, зачарована була музеєм та його експонатами. Що вже говорити про столицю! Я її дуже люблю. Уже сьогодні мрію після закінчення школи навчатись у столичному вузі. Я навіть накинула певні малюнки, коли проходила екскурсія. Влітку намалюю по пам’яті картини.
Нехай всім, хто долучився до цієї поїздки, Бог дасть міцне здоровʼя та всього доброго ”.