Мистецько-освітні поїздки
У гості до Тараса
МГО „Волинське братство” за підтримки філіалу Злученого Українського
Американського Допомогового Комітету в Україні організувало з 21 по 23 травня
2012 року поїздку дітей-переможців конкурсів „Ми-волиняни” та „Іду з дитинства
до Тараса” до міста Києва та на Тарасову гору (м. Канів), серед яких були і
вихованці БДЮТ.
Відгуки про цю поїздку пропонуємо нижче:
Тетяна Лотоцька, переможець обласного конкурсу
„Срібні дзвіночки”, 2012 р.:
„ Коли мені запропонували 3-денну
поїздку у м. Київ та м. Канів, то радості не було меж. По-перше, я дуже люблю
подорожувати, по-друге, тішило те, що я їду, як доросла, по-третє, давно мріяла
побувати в місті Каневі, на Чернечій горі, там, де спить наш Кобзар. Як мені
заздрили мої однокласники! А я їм сказала, що треба розвивати свої таланти і
тоді, напевно, і їм щось подібне запропонують, і їм посміхнеться фортуна.
Погода була чудова, тому було комфортно спостерігати пейзажі за вікном
автобуса, коли ми їхали в Канів. Дякую організаторам, бо вони добре подбали про
нас, і навіть про сухий пайок, який був досить доречний, як смачний обід. Я всю
дорогу розспівувалась, бо хотілось подарувати свою пісню Кобзарю. Так було
приємно, що ми всі були у вишиванках, настрій був піднесений, ми всі
хвилювались. Піднімаючись сходинками до пам’ятника, я думала, що піднімаюсь до
чогось важливого у своєму житті. Дуже була вражена краєвидом, який розкрився
переді мною. Аж подих перехопило від побаченого: внизу був Дніпро, такий
великий і неповторний, як у Тарасових віршах. Я чула, що Чернеча гора захоплює,
але це справді було неповторно. Далі музей, в якому присутня постать Великого
Тараса – у документах, речах, у всьому.
Нехай всі люди, які працюють у організації „Волинське братство”, знають,
які ми вдячні за цю поїздку. Я розумію, що не всі діти змогли б тут побувати,
бо для багатьох це дорого. Як добре, що є спонсори, які дарують нам, дітям,
такі подарунки.
Я вже два рази була в Києві, але кожен раз щось нове відкриваю для себе.
Так було і на цей раз. Хотілося співати, танцювати, щоб всі знали, як нам
чудово.
Дещо стомлені ми повернулись додому, але з гарним настроєм і бажанням
розповісти усім про нашу поїздку. Дякую організаторам! ”
Софія Бондарук, переможець обласного конкурсу
малюнків „Я хочу жити
в якісному світі”, 2012 р.:
„ Хочу поділитись своїми враженнями про
поїздку до міста Канева та міста Києва, які відбулися 21-23 травня 2012 року.
Сама я живу в невеличкому селі Марковичі, що знаходиться у Горохівському районі
Волинської області. Так сталося, що я ще ніколи нікуди так далеко від рідного
села не від’їжджала. Мій маршрут завжди один – у школу-гімназію, а потім на
заняття у гуртки в Будинок Дитячої та Юнацької Творчості, що є у місті
Горохові. Тому запрошення їхати так далеко мені принесло дуже багато і
хвилювань, і приємностей. В 13 років я самостійно, без батьків, разом із своїми
ровесниками побувала у двох найбільших святинях нашої країни.
Що мені сподобалось? Буквально все: гарна погода, чудова компанія
однолітків, романтика в поїзді, харчування, але найбільше – екскурсії. Ми
небагата сім’я, тому така поїздка була б мені не по кишені. Я і мої батьки
вдячні організації „Волинське братство” за те, що подбали про матеріальну
сторону, що все було безкоштовно. Це дуже приємно.
Після цієї поїздки я зрозуміла, як мало я ще
знаю, як мало я ще бачила. В мене виникло бажання написати собі невеликий
життєвий план, в який включити і те, що я маю прочитати, і що пізнати, і де
побувати. Стоячи на високій кручі, де є памʼятник Т. Г. Шевченку, я гордилась
тим, що я є українка, милувалась Дніпром, зачарована була музеєм та його
експонатами. Що вже говорити про столицю! Я її дуже люблю. Уже сьогодні мрію
після закінчення школи навчатись у столичному вузі. Я навіть накинула певні
малюнки, коли проходила екскурсія. Влітку намалюю по пам’яті картини.
Нехай всім, хто долучився до цієї поїздки,
Бог дасть міцне здоровʼя та всього доброго
”.
|